Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/17784/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач за участю представників:позивачаМиколенко Р.Л. - довіреність від 21.01.2016 рокувідповідачаМороз В.В. - довіреність від 14.11.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" на постановувід 19.11.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/17784/15 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс"пророзірвання договору та стягнення 24 556,13 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Техінсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"простягнення 24556,13 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ТОВ "Біохімінвест" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" про розірвання договору №160513 від 16.05.2013 року (про надання послуг) на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" не були виконані роботи, передбачені умовами договору та додатку №1, а саме не передано документацію і акт виконаних робіт, не зважаючи на перераховану суму авансу за послуги в розмірі 76 500,00 грн.

ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" подало до суду зустрічну позовну заяву в якій просило, стягнути з ТОВ "Біохімінвест" основну суму боргу в розмірі 13 500,00 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 10 219,50 грн. та суму 3% річних в розмірі 836,63 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" зазначав про повне виконання умов договору.

У письмових поясненнях на первісну позовну заяву, ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що документація, передбачена умовами Договору, була отримана позивачем електронною поштою. Оскільки дана документація є за своєю суттю економіко-аналітичним дослідженням, вона не потребує погодження в державних органах, а тому основне значення має саме її зміст, а не форма.

Окрім того, умови договору не містять вимог щодо порядку передачі документації в паперовому вигляді.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ "Біохімінвест" зазначало, що вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, посилаючись на те, що надсилання будь-яких документів електронною поштою, якщо така форма не передбачена домовленістю сторін, не може вважатися належними та допустимими доказами виконання умов договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2015 р. (суддя С.М. Морозов) первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, розірвано договір про надання послуг №160513 від 16.05.2013 року, укладений між ТОВ "Біохімінвест" та ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс", стягнуто з ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" на користь ТОВ "Біохімінвест" суму в розмірі 76 500,00 грн. та суму судового збору в розмірі 3 045,00 грн..

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" виконано покладені на нього Договором обов'язки, а отже, дослідивши характер зобов'язань сторін за договором та обов'язок їх виконання, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Біохімінвест" та розірвання укладеного між ним та ТОВ "Виробнича Група "Техінсервіс" договору на надання послуг №160513 від 16.05.2013 року.

Також суд першої інстанції зазначив, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання правочину, а тому ТОВ "Біохімінвест" підлягають поверненню кошти в розмірі 76 500,00 грн., сплачені ним в якості авансу ТОВ "Виробнича Група "Техінсервіс", у зв'язку з розірванням договору з підстав істотного порушення умов договору.

Підсумовуючи викладене, у зв'язку із встановленням судом факту невиконання ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" умов договору і відсутністю обставин виникнення у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) обов'язку оплати таких послуг, то зустрічні позовні вимоги в даній справі є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

За апеляційною скаргою ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" Київський апеляційний господарський суд (судді: В.В. Куксов, Т.В. Ільєнок, М.Л. Яковлєв), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.11.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Скаржник зазначає, що факт отримання результатів виконаних робіт та актів виконаних робіт електронною поштою визнано замовником, а отже питання ідентифікації підписувача (автора) відправлення є фактом, який визнано сторонами та який в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України може не доказуватись.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, посадовими особами 16 травня 2013 року між ТОВ "Біохімінвест" (замовник за Договором) та ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" (виконавець за Договором) було укладено договір на надання послуг №160513, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи з проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ "Біохімінвест", результатом якої є техніко-економічна документація.

За приписами пункту 1.2 договору, вихідні дані та техніко-економічні особливості роботи, а також склад і терміни її виконання визначаються "Технічним завданням", відповідно з Додатком №1 даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Договірна ціна виконання роботи складає 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 15 000,00 грн., про що зазначено у пункту 2.1. договору.

Пунктами 2.2 та 2.2 договору визначено, що до початку виконання роботи, протягом п'яти робочих днів від дня підписання договору, замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 85% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. даного Договору, а саме 76 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 750,00 грн.

Після підписання замовником акта здавання-приймання виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю 15% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.1. даного Договору, а саме 13 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 250,00 грн.

Початком виконання роботи є день надходження суми, зазначеної в п. 2.1. даного договору на рахунок виконавця. (п. 2.4. Договору).

Розділом 3 Договору передбачено порядок здавання та прийняття робіт. Так, після закінчення роботи за Договором виконавець передає замовнику документацію та акт (2 примірники). Замовник протягом 10 робочих днів від дня отримання документації та акта надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від підписання акта. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта уповноважені представники виконавця і замовника протягом 10 робочих днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Якщо замовник не виконає умови п. 3.2. даного договору, акт вважається підписаним, а роботи виконаними та прийнятими замовником.

Термін дії: початок - після підписання сторонами даного договору; закінчення - після повного виконання виконавцем і замовником умов і обов'язків по даному договору (п. 6.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони узгодили Технічне завдання, відповідно до якого встановили вихідні дані та технічно-економічні особливості роботи. Окрім того, пунктом 2 додатку №1 до договору сторони підписали склад та термін виконання роботи, а саме: передінвестиційне дослідження ринку біоетанолу України - 35 календарних днів після виконання умов пункту 2.2. договору; розробка бізнес-плану для "Стартапа" проекту виробництва біоетанолу в т.ч.: - бюджетна оцінка інвестицій проекту, - розробка техніко-економічної моделі проекту в середовищі Excel - 42 календарних дні після виконання умов п. 2.2. договору.

На виконання умов пункту 2.2. договору ТОВ "Біохімінвест" 21.05.2013 року було перераховано ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" грошові кошти (аванс) в розмірі 76 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТОВ "Біохімінвест" за період з 22.05.2013 року по 31.05.2013 року.

В подальшому, шляхом ведення електронної переписки з електронної адреси ТОВ "Виробнича група "Техінсервіс" ("Gyluzinskyy@techinservice.com.ua") на електронні адреси ТОВ "Біохімінвест" ("chts@biohim.com", "ovdii@glycerin.com.ua", "pozdnyakovm@yandex.ru") і навпаки сторонами, поступово погоджувались окремі пункти кінцевого результату по договору, а саме документації - проведення дослідження ринку біоетанолу України та розробки бізнес-плану проекту виробництва біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ "Біохімінвест".

Судами також встановлено, що документація була розроблена та передана (надіслана електронною поштою) в повному обсязі в 2013 році, зокрема: 19.06.2013 року надіслано результат дослідження ринку, а 07.07.2013 року надіслано бізнес-план і акт виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у даній справі є вимоги ТОВ "Біохімінвест" про розірвання договору про надання послуг №160513 від 16.05.2013 року та стягнення сплачених 76 500, 00 грн. авансу на підставі приписів частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України, з мотивів недотримання відповідачем умов договору та не надання в друкованому (паперовому) варіанті дослідження ринку біоетанолу України, Бізнес-план по виробництву біоетанолу на виробничих потужностях ТОВ "Біохімінвест" та акта здавання-приймання виконаних робіт.

Договір підряду, регульований главою 61 Цивільного кодексу України.

За договором підряду, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду є двостороннім договором, за яким підрядник і замовник набувають певні права та обов'язки, встановлені Цивільним кодексом України.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 2 до статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Навпаки, частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що приписи частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України стосуються строків виконання робіт, ці порушення можуть виявитися, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає неможливим.

На відміну від приписів частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України визначені наслідки порушення підрядником договору підряду, зокрема, право замовника за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином, вказані статті Цивільного кодексу України регулюють різні правовідносини, які виникають з різних правових підстав та є взаємовиключними, оскільки приписами частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право на відмову від договору підряду, а приписами частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України право вимагати розірвання договору.

Проте, вказане було залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанції, розгляд даної справи був проведений без з'ясування та встановлення необхідних обставин для застосування приписів статей 849, 852 Цивільного кодексу України, виходячи з предмету та підстави позову.

Крім того, приймаючи рішення про розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, суди не звернули уваги та не встановили обставини, які є необхідними для застосування статті 651 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. у справі № 910/17784/15 та рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач